Знаєш, це вже було
І не в одній судьбі:
Щастя яскраве тло
Вичорнить краще біль.
Часу трясовина
Мовчки поглине жах.
Це й не твоя вина.
Ти тут - також пішак.
Вибере долі шлях,
Вирішить зміст і сенс
Той, хто на небесах
Знає про нас усе.
Визначить нам колись
Межі спокутних мук.
Тільки Йому молись -
Більше нема кому.
Дивні якісь слова:
“Зрадив” чи “зрікся”.
Хай…
І не таке бува -
Кожен не без гріха.
Знаєш, це вже було,
І не найперший ти
В тім, що добро і зло
Зміг переплутати.
Кожен несе свій хрест.
Свій доглядає храм.
Кожен колись помре.
Сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445997
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна