І
Питається, – у чому люди винні,
чиє життя приписують юрбі,
що триста літ протрималась в руїні?
Не скажуть навіть саги старовинні,
як з нас знімали мірку по собі.
Питається, чому це всім відомо,
що ніби в нас держави не було?
Нема пророків у своєму домі?
Зате були колгоспи, де свідомо
радянська влада нищила село.
Питається, чому ментальні вади
азійських зайд і прихвоснів комун
пристали так до східної громади,
і не властиві оборонцям правди
в рядах УПА, в прибічників ОУН?
Бо не дурні історію «творили».
На гріх страшний їм стачило снаги,
коли в церквах братами охрестили,
а потім вибивали до ноги.
Татари, ляхи, турки та тевтони -
всі заправляли добрими людьми,
нав’язуючи нелюдські закони,
щоб управляти нами, як дітьми.
А ці, що триста літ нас мордували
у пазурах ординського орла,
історію – і ту у нас забрали,
під себе родовід пристосували,
архіви наші знищивши до тла.
Знецінена далека наша слава.
Історія у нас, як та чума.
– [i]Де правнуки Аскольда, Ярослава?
– Нема.[/i]
Тому й історії нема.
І безголов’ям знівечені внуки
уже не піднімали голови.
Лишались тільки [i]грозні й довгорукі[/i],
щоб дотягнутись в Київ із Москви.
ІІ
На щастя, часом, руки загребущі
ще булавою нищила рука
Хмельницького, Виговського, Сірка.
Родила Січ ще душі невмирущі.
Ще матері родили Богунів
з Росі, з Дніпра, з Гуцульщини, з Поділля.
Історія скрадалася підпіллям,
виносячи з пітьми своїх синів.
Ставали гідно з іншими по зросту
відомі Палії й Кармалюки,
незнані Полюї й Кондратюки,
щоб відкривати всім космічний простір,
прославити Вітчизну на віки.
ІІІ
Ні, не дурні історію «карнали»,
щоб знищити найкращий зі світів,
щоб ми своєї матері не знали,
щоб не гордились пам’яттю дідів.
Ні, не дурні історію закрили,
від підневільних зголоднілих мас,
щоб животи звело від тих ковбас,
що обіцяють ще живі горили...
Ні, не дурні вчиняють з неї фарс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446080
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.08.2013
автор: I.Teрен