Навчи мене, небо, мовчати,
як грози ножами б"ють в спину.
Навчи мене, земле, прощати
розкрадені мрії-руїни,
зачинені вікна до серця,
заплющені очі на горе,
заповнені шлунки по вінця
на розпач голодним і хворим...
Навчи мене виткати щастя
без сумні́вних і зайвих вузлів.
А щастя, я знаю - воздасться
в тихій правді і щирості слів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446137
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.08.2013
автор: Оля Бреславська