СПОВІДЬ РОЗБИШАКИ (за С. Єсеніним)

Справжнє  все  особливим  знаком
Ще  з  дитинства  ляга  на  чоло.
З  мене  б  вийшов  шахрай  й  розбишака
Та  в  поезію  щось  привело.

Ну  то  й  що,що  не  вдався  зростом?
Завжди  першим  у  бійку  кидавсь,
Хоч  і  часто  з  розбитим  носом
Я  під  вечір  додому  вертавсь.

І  на  мамине  тихе  зітхання
Я  кидав  у  обличчя  бліде:
"Та  нічого!Спіткнувся  об  камінь.
То  не  страшно.До  завтра  пройде."

Охололо  давно,притихло
Дике  буйство  в  хлоп'ячій  душі.
Ту  зухвалу  і  первісну  силу
Замість  бійок  вливаю  в  віршІ.

Я  нанизую  перли  словесні
золоченою  ниткою  рим,
Ніби  давнє  моє  молодецтво
З  диким  ритмом  товче  в  тамбурин*.

Як  раніше,крокую  я  гордо
Й  новизною  відлунює  крок...
Замість  в  кров  розбитої  морди,
Ніби  спущений  в  душу  курок.

І  давно  вже  кричу  не  до  мами-
В  сірий  натовп  безликих  людей:
"Та  нічого!  Спіткнувся  об  камінь.
То  не  страшно,до  завтра  пройде!"

*Тамбурин-різновид  барабана.


ТЕКСТ  ОРИГІНАЛУ


Всё  живое  особой  метой
Отмечается  с  ранних  пор.
Если  не  был  бы  я  поэтом,
То,  наверное,  был  мошенник  и  вор.
 
Худощавый  и  низкорослый,
Средь  мальчишек  всегда  герой,
Часто,  часто  с  разбитым  носом
Приходил  я  к  себе  домой.
 
И  навстречу  испуганной  маме
Я  цедил  сквозь  кровавый  рот:
«Ничего!  Я  споткнулся  о  камень,
Это  к  завтраму  всё  заживёт».
 
И  теперь  вот,  когда  простыла
Этих  дней  кипятковая  вязь,
Беспокойная,  дерзкая  сила
На  поэмы  мои  пролилась.
 
Золотая,  словесная  груда,
И  над  каждой  строкой  без  конца
Отражается  прежняя  удаль
Забияки  и  сорванца.
 
Как  тогда,  я  отважный  и  гордый,
Только  новью  мой  брызжет  шаг…
Если  раньше  мне  били  в  морду,
То  теперь  вся  в  крови  душа.
 
И  уже  говорю  я  не  маме,
А  в  чужой  и  хохочущий  сброд:
«Ничего!  я  споткнулся  о  камень,
Это  к  завтраму  всё  заживёт!»

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446159
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 29.08.2013
автор: посполитий