Ще змалку я любила життя свого села.
Під стіл ходила пішки-маленька ще була.
Але в моєму серці прокинулась тоді
Глибока й незгасима любов до тих країв.
...Чистий небосхил не має
Ані кінця свого, ні краю,
І по безкрайньому простору
Орел під хмарами ширяє.
А жито, жито колоситься
По всьому золотому полю!..
О Боже! Збережи країну
І подаруй їй вічну волю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44653
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.11.2007
автор: Веселушка