[img]http://cs9528.vk.me/v9528310/1260/frMZketxjGQ.jpg[/img]
[img]http://cs9528.vk.me/v9528310/1267/-QE3Xai5vN8.jpg[/img]
Загинається літо краєчком циганської хустки,
Осипається м’якоть з-під тіла небесної терки.
Поспішаючи, серпень лишає від фарби згустки,
І стає за щокою по-осінньому м’ятно й терпко.
Захлинається вересень вересом і розмарином,
Видихає із бронхів настоєм туману й ментолу.
І зіниці блищать, як калюжі, залиті бензином,
І не з доброго глузду кидаєш снодійне у «Колу».
Ох, якби ж восени все минуле втекло до в’язниці,
Залишаючи «завтра», духмяне, мов щоки дитини.
Бо за ребрами – мряка така, що купуй хоч спиці,
І в’яжи собі день, ароматний, як долька цитрини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446530
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2013
автор: Юля Фінковська