Запроси мене на танець,вітер.
Притули та пригорни до себе.
Подаруй ти лісові лиш квіти,
А не зможеш-тоді ціле небо.
Поцілуй,ніхто вже не цілує.
Покохай,ніхто вже не кохає.
Бачу,тільки осінь тут чаклує,
Певно,що тебе лише чекає.
Запроси.Я буду танцювати.
Поцілуй.Забула я цілунки,
Якби зміг мене ти покохати.
Не даруй ніякі ти дарунки.
Та самотність в танок мене взяла,
Як крутила...Боже,я стомилась...
Вітер,так тебе я покохала...
Та у тобі навіть помилилась...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446879
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.09.2013
автор: Відочка Вансель