Стомилася, присіла на ослін я,
З очей додолу скотиться сльоза.
Пошерхлі руки, в погляді безслів’я,
І молодість у сивині щеза.
Складне життя... та маємо ще жити!
І вчитися щоднини брати ціль,
І все навколо прагнемо любити,
Й приховувати цей щемливий біль!
Ми душу відкриваєм перехожим,
Ну́жденним допомогу надаєм
(Негоже бути до біди байдужим,
Бо ж більше маєм, аніж віддаєм).
Пече у грудях смуток, а думки
Осіли, важко їм, не ті роки.
Всі спогади летять у часі наскрізь,
До радості відкриті всі замки!
Ще жити треба! Діти й онучата,
Та й правнучки радіють, що я є!
Як прийдуть всі на празник ─ повна хата.
Частіше б так, це сили додає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446928
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2013
автор: Helen Birets