Ти не дивись, що руки стомлені в кайданах скуті,
І ноги відмовляються іти,
Душею не зрікаюся я суті,
Що Богом в серце вкладена мені,
Й тобі,
А пам'ять, пошепки, мов тепла хвиля,
Несе з дитинства-юності пісні, думки,
Лиш руку проcтягни, одне зусилля,
До волі доторкнись! Сягни мети!
Лети! Мій янголе. Лети!
Я б роззирнувся, та навколо лиш могила,
А може воля та, примарилась мені?
Як очі застували сиві твої крила,
Неначе уві сні.
А може й ні...
І тихо-тихо, дух невільничий, знесилий,
Дзвенить навколо, мов мелодія сумна,
І в братські лежачи могилі лиш, розумію я,
Як мрія,
Могила - в кожного своя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447072
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2013
автор: Одесит