Подих до подиху, густий сигаретний дим
Плюс-мінус любов, досконала природа звуку.
Порожні перони, покинуті поїзди
Найбільша з ілюзій кладе на рамено руку.
І хочеться звикнути і залишити все як є.
Ці поїзди, подих впритул і схлип…
І хочеться зникнути, але хтось тобі не дає.
Просить не йти, каже рости у глиб.
І ти, що шукаєш найбільшу з усіх святинь,
Чомусь залишаєшся чужинцем між рідних стін.
Втрачає вагу навіть цей сигаретний дим,
Коли космос в тобі і на місто падає тінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447244
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2013
автор: ІлюзіЯ