Прийди вві сні, рідненька, тихо сядь.
В садку достигли груші й виноград.
Похилі вишні поганенько родять,
І яблуньки старі уже підводять...
Ніхто наливки не готує з слив,
На Маковія не пече коржів.
Насіння в вузличках не зберігає,
І "Отченашу" на ніч не читає...
Не знається на травах так, як ти,
З війни не перечитує листи...
Ми твою хату, бабцю, продаєм,
Немовби серця частку віддаєм...
Лунатимуть чужі в хатині кроки,
Чужу розмову слухатимуть крокви.
Усе проходить, рідна, все минає,
Та позабути не дозволить пам'ять.
Пішла тихенько, бабцю, за межу,
Я за тобою до сих пір тужу...
Ти ж сяєш зіркою у небі синім,
Душі моєї вічна Берегине!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447249
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.09.2013
автор: Лариса Журенкова