Той час невпинний, божевільний
Мечами-стрілками годинника
Стинає голови безчасовим сузір'ям,
Та й у безодню мороку кидає.
Той час - найвладніший над нами,
І протирічити йому ніхто не сміє;
Той, хто наївно пробував його спинити
Таки від нього, певно, і загинув.
Він проникає крізь щілини замків,
І тисячам засу́вів йо́го не спинити,
Його торканням стане замок купою уламків,
Його робота - руйнувати, не творити!
І як би ти від нього не хотів сховатись,
Вмуровані в бетон залізні грати
Йому заввиграшки удасться подолати
Й до тебе в гості раптом завітати.
А ти його зустрінеш сумно-страшно,
(Хоча його не бачиш, але відчуваєш)
Твої роки́ залишить він тобі на пам'ять
І їх же буде вголос рахувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447268
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.09.2013
автор: yurr