Колись ми з вами теж стали батьками,
Відповідальності зростають квіти.
Для когось є тітками і дядьками,
Дорослі ніби, для батьків ще діти!
Всі наші вчинки ними підконтрольні,
Переживають, дзвонять і сумують.
Достукуючись у життя гастрольне,
Де кожен з нас своїм шляхом прямує.
І інколи, бува, на них сердиті,
Бо все дорослими себе вважаєм.
І завжди забуваєм, що ще діти
Для них, кого із часом повтрачаєм...
Дзвонімо, в гості часто приїжджаймо,
Присутністю своєю підбадьорить,
Словами щирими їх величаймо!
Бо й з нами так життя потім повторить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447308
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2013
автор: Helen Birets