Не забуду ніяк тієї миті,
коли сліди самотності враз злиті.
Уста Твої навік моїми стали,
нову надію на життя подарували.
Наш перший поцілунок незабутній,
такий солодкий, ніжний, водночас могутній.
З'єднав він наші долі міцно-міцно,
вже іншим в серці моїм буде тісно.
Я був у темряві, пітьма накрила мою душу,
Ти - моє світло, янгол мій крилатий)
моє навік Ти серце полонила,
насіння справжньої любові посадила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2013
автор: Runner