Дерева вмирають з пронизливим зойком :
Скрипнуть нестерпно ...і тиша німа ...
Тільки небес перламутрова скойка
Зранене тіло дощем обійма ...
Плачуть птахи розголосистим свистом -
Біль той страшенний сприймають, як свій ...
Грається сумно дерев сльозолистом,
Втративши силу гілок, вітровій ...
Швидко рідіє душею вільшанник ...
Щось загубивши у росах святе,
Тугу Землі виграє стерплий ранок,
Там, де біда на пеньочках росте ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447578
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2013
автор: Любов Ігнатова