Осіння тиша... Листя шурхотить
Багряно-золотаве під ногами.
Душа завмерла... Її не оживить,
Бо обірвалась ниточка між нами.
Завмерло твоє серце і мовчить,
А моє - в спогадах весняно-ніжних мріє.
І згадує ту надзвичайну мить,
Коли на крилах прилетіла наша мрія.
Та все завмерло... І сердець чуття
Любов' ю лиш мого не відродити.
У твому ж - кануло усе у забуття,
І долі зникли , що, здавалося, зішиті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447632
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2013
автор: Рижулька