Як незбагненно швидко дні біжать,
Лишаючи на спомин втому.
Летять вони в роках, мов диво-птах
І не вертають із висот додому.
Не вертаються порадувать тебе
Минулим літечком, минулою весною.
В прийдешніх днях згадаються. Лише
Залишать жаль і серця щем до болю.
Та все одно, життя бере своє
І забувається хороше і погане.
Живи надією і вірою – Господь веде,
Твоя зоря у темряві не згасне.
Любов’ю освітив дорогу Бог.
Ідуть по ній хто прагне Його;
Хто піднімається до зоряних висот
І не жаліє серця свого.
Хто посвятив себе Христу,
Хто у любові пломеніє;
Хто взяв на себе Слово, як броню –
Того Він захистить, того укриє.
Ця боротьба людських бажань!
Хто переможець: мудрість, а чи сила?
Той, хто проходить безлічі страждань,
Кого брехня і лжа не покорила.
Хто вистояв в духовній боротьбі,
Хто йшов за Істиною нескоримо;
Хто збудував нерукотворний храм в собі,
В кому любов палає невгасимо.
Таких героїв Бог собі шука,
Хай тілом немічні, та духом сильні;
Таких Він у любові обира,
Які у боротьбі невтомні й пильні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447744
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2013
автор: Едельвейс137