Спить криниця тілом і душею,
Лише з серця б’є ключем вода.
Похилився журавель над нею
І трава буяє молода.
Стежки вже нема між бур’янами,
Лише бусол ходить – чорногуз.
В тій воді душа і серце мами
І цеберком тата слід угруз.
Тином хилиться життя в окрузі,
Пустками у зелені село.
Вулиці неначе в лісосмузі,
Хто придумав, аби так було?
Хто пустив із неба блискавицю?
Від громів усохли спориші.
Смак води з криниці часто сниться.
Слід того, в кого нема душі…
І нема в селі уже й роботи,
Хто життя народить в самоті?
Сміху на селі не буде доти,
Поки будуть… Може ми не ті?..
10.08.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447748
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2013
автор: Тамара Васильєва