Позникали всюдисущі тіні,
А душа, у мріях, як торік,
Біла, мов будинки Санторіні...
Тільки серце вкушене за бік.
Місця не знахОджу, все зітхаю,
На небесні гавкаю тіла,
Бо, чогось у нім не вистачає,
Чи еритроцитів, чи тепла...
І таку, пробач, я маю думку:
Щоби не зробити в прірву крок,
Доліпи, хоча б жувальну гумку,
Там, де видно вирваний шматок...
О, моя зі снів чарІвна фея,
Доторкнись губами!... Біль не спить!
І замаж помадою своєю...
Стане серцю легше, хоч на мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447780
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2013
автор: Віктор Банар