Напевно, то тихої нічки провина -
Зорюю.
Яскраву картину в уяві для сина
Малюю.
Ніщо і ніколи ці мрії не зможе
Збагнити.
Яке ж бо це щастя дитину, о Боже,
Любити.
Яке ж бо це щастя, не маючи крил, і
Літати.
Безглуздю людському віддавши всі сили,
Співати.
Я знаю, цю пісню хто хоче -
Почує.
Не я ж бо один серед ночі
Зорюю.
Розпрямлює сонце промінням чола мого
Бганки.
Я дякую ночі за мрії і ... Доброго
Ранку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447805
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2013
автор: Роман Селіверстов