Волинянине мій, брате духу й пера,
В нас коріння одне із Волині.
Це святиня для нас і тут зайві слова,
Бо тут небо по іншому синє.
Нас єднають думки, справи спільні у нас,
Ми на чатах в держави своєї,
Хоч рубнемо з плеча, це ще буде не раз,
Ми ж бо діти землі однієї.
І допоки живі, ще перо не тупе,
Вороги ж нас, як круки обсіли,
Тобі, брате, завжди я підставлю плече,
Щоб ми дружбі обоє раділи.
Бережімо, що є, хай квітує земля,
Наша рідна Волинь, Україна,
Золотяться колоссям безкраї поля,
Ми на варті! Хранім Батьківщину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447869
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2013
автор: Віталій Назарук