Вони пили майже до ранку
Двоє,
Він і вона,
Допивали сухе вино,
Конвоїри їхньої долі
Поснули
У темних трюмах,
А очі п'яніли,
Фарбувалися наче скло.
І вони торкалися пальцями
До зіниць,
Намагаючись підібрати
Блакить,
Але ніч - трафарети у
Неба темні,
Небо ще досі спить,
Не сплять поїзди
Підземні,
Надто точні,
І надто впевнені.
Вони двоє уже
Часом доведені,
Долею сплетені,
Не руйнуй же, Боже,
Таких зв'язків.
Бо якщо не мені,
То хоча би їм,
Допити усе до останку,
І не дочекавшись
Світанку,
Заснути в одній
Постелі,
П'яні, щасливі,
Веселі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447969
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2013
автор: ДжоніПол