Засію поле, виросте зерно.
Згодяться і солома, і полова.
Мій дід колись іще давним-давно
Любив ту жнивну пору колоскову.
Ціпи співали й охали в дворі,
Зерно, як чисте золото сіяло.
Життя позаду, ми уже старі.
Солома і полова, зерен мало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447979
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2013
автор: Тамара Васильєва