А Душу крОїла спокуса
Лекалом лінії примар,
ЇЇ латали в піднебесній
Злотавість ниттями програм...
Небесні дюни кочували,
Вітрила осені листви,
Бурштином променя світилась
Незримість тонкості Душі.
А їй хотілось розуміння,
І неземної теплоти...
А,тіло,тіло...лиш засмага,
Згасаючої осені сліди.
Краса зійшла лілеї цвітом
У нікуда без вороття...
Душа,Душа...вогонь нетлінний
Краса єдинства,
Неспита чаша, чар добра...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447991
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.09.2013
автор: Плискас Нина