Ми з тобою вже більше не вдвох

Не  скажу,  не  проси  ані  слова
Все  даремно,  немов  би  оглох.
Ні,  не  треба,  до  чого  ця  мова
Ми  з  тобою  вже  більше  не  вдвох.

Ми  з  тобою  вже  більше  не  будем
Споглядати  на  зорі  вночі.
Давай  краще  назавжди  забудем
Ті  розмови,  те  світло  свічі.

Ті  прекрасні  щасливі  моменти
Почуття,  що  текли  через  край.
Ті  приємні  слова,  компліменти
Що  дзюрчали  немов  водограй.

І  ту  пісню,  що  нам  так  завзято
У  гаю  соловейко  співав.
Наше  щастя,  як  аркуш  зім’ято
На  котрому  я  долю  писав.

Час  іде  і  роки  пробігають
Я  змінився,  змінилась  і  ти.
Нас  обох  десь  далеко  чекають
Нам  обом  вже  потрібно  ідти.

Прощавай,  тобі  щастя  бажаю
І  кохання  я  зичу  тобі.
Ти  умієш  кохати,  я  знаю
Бо  кохання  у  тебе  в  крові.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2013
автор: Олександр Крутій