На Бєлінського так людно.
В музкомедії театрі
І не сіро, і не нудно,
Йде «Фіалка, що з Монмарта».
Засвітилось все вогнями
У будівлі, шум повсюди.
Публіка пішла рядами.
Всі в очікуванні чуда.
П’єса почалася, думи
І чуття із тіла несла.
Ігри ролей і костюми,
Танці, спів – усе чудесно!
І кінець у п’єсі світлий:
З бідності – усі до статку,
І талантища розквітли
У митців всіх без остатку.
Оплески не забарились,
Щедро й довго дарувались.
Враження, котрі збудились,
У душі навік зостались.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448090
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)