Любив чи ні?
Чого мені боятися?
Ти, може, цього ще й не знаєш сам.
Ні в жодне слово неспроможне вбгатися
Те, що підносить душу в небеса.
Оте, що розуміється на відстані,
Що має так багато кольорів.
Любив чи ні?
Душа твоя розхристана
Таврована трояндою вітрів!
У ній свої причини і обставини,
Свої канони про любов і честь.
Любив чи ні?
Та певно що не бавився,
Раз так мені і світиш, і печеш.
Це, може, вперше серце відігрілося,
Відчуло щастя золоту луну.
А що - життя?
Зітліло б й відчадилося,
Щоб ти мені отак не спалахнув!
І в цім вогні моя єдина правда є.
Ну й що, що він вже, може, й відгорів?
Так із небес на землю світло падає
Мільйони літ з погаслої зорі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448131
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна