Бо де тут щастя, де тут біль,
Не розділити вже довіку.
Спасибі. Господи, Тобі
За світло цього чоловіка,
За пристрасно-жагучий шал
І розуму холодне лезо,
За те, що знов моя душа
Сліпим коханням нетвереза.
Так не буває?
Вочевидь
Таке трапляється, хоч зрідка.
Спасибі, Господи, за мить
У сяйві цього чоловіка,
За це обличчя золоте,
За ці жорсткі і владні губи.
Спасибі, Господи, за те,
Що Ти мене ще трохи любиш.
На все ж бо Заповідь Твоя
І книги Божої сторінка.
Спасибі, Господи, бо я,
Я ще жива.
І я ще жінка.
Вагу земної самоти
Так гірко нести без опори.
Спасибі, Господи.
Прости.
І не суди мене суворо…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448133
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна