Сміття

А  пам'ятаєш,  як  ми  разом  проснулись  одного  ранку.
Ти  так  поспішала  "втекти",  наче  все  навкруги  обмежено.
Попросила  зробити  чаю,  а  тим  часом,  одягнула  обережно
своє  оголене  тіло...

А  ще  за  декілька  годин  "до",  ми  кохалися.  Ритми,
грали  свої  вальси,  а  численні  оргазми,  один  за  одним  стирали  фобії.  
Це  були  копії  копій,  і  копії...

Тої  ночі,  ти  сказала,  що  я  буду  батьком.  Це  так  звучало,
наче  ми  приречені.  Мов  ця  дитина,  не  доречна.  Я  посміхався,
та  від  слів  твоїх,  з  шаленим  скрежетом,  кров  міляла  в  венах
свої  русла  і  течії.  Вона  текла  лиш  з  обох  сторін  ДО  серця...

Ми  говорили  годинами.  Між  нами  стояли  два  різних  почуття.
Моє  кохання  і  твоє  (мабуть)  "хотіла"  по  тваринному.
Я  всього  лиш  клякси  в  сторінках  твого  життя.
А  на  серці  тавром  (з  невідомих  причин)  слово  "викидень".
І  ти  викинеш  нас,  як  щодня  викидаєш  сміття...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448143
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2013
автор: Open Air