Звучать слова не перший раз
У сторону мою:
- Ти, мол, дружаня, без образ,
Твою галіматью
Не те що в книги, - в дитсадки
Не варто і нести.
Шевченко, Пушкін, - чув таких?
Ти явно не із тих.
- Де думки шир, де глибина?
Лиш поверхнева муть.
Не В суті ти, а явно НА
Поверхні твоя суть,
Усе ногами догори,
Це просто тихий жах...
Де гра? Акторський де надрив?
Де мудрість у очах?
Суцільна немічність, атас!
А ще - банальність тем,
Не буде класика із Вас,
Писака Ви...Проте,
Є шанс піднятися в очах,
Знайти авторитет,
Ви приголомшіть читача,
Придумайте сюжет:
Дрібна інтрижка, чи страждань
Небачений букет,
Любов, що мокра від ридань,
Чи дівки силует,
Що мачо, - пристрасний атлет, -
У ліжку обійма,
Чи вже про мисочку котлет,
Якщо ідей нема,
Природу Вашу...у труні
Всі бачать (без імен).
- Беріть двозначність, хоч у ній
Ніхто ні бе ні ме,
Але смаки такі тепер,
Такий-бо є престиж,
Щоб сенсу, друже, не допер -
Не в моді вірш простий!
- І не пишіть про вічний сенс
І Всесвіту глибінь,
Тепер читабельне: про секс,
Про пару - Янь і Інь.
Тоді всерйоз подумав я:
Це дійсно парадокс.
"На кой" ускладнювать життя
Слабким на передок?
Навіщо люду в наші дні
Вникати в суть речей?
Сидіть на темі-бо одній -
Якраз-то для нікчем.
Або читать, як той мікроб,
Про дивне НЛО
І на "подумать" - жодних спроб
Щоб мозку не було.
Ми вже давно живемо так:
Престиж і тілеса,
А я кажу, що ПРОСТОТА! -
В ній сенс, у ній краса.
А я кажу: ПРОЗОРА СУТЬ! -
І мудрість в ній і толк,
А що нам загадки несуть?
Лише ілюзій полк.
Де ВІЧНЕ - справжнє там життя,
Все інше - чистий блеф,
Порок - ущербності дитя
І ненаситний лев.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448223
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2013
автор: Олександр Обрій