Навіщо багато пишу?
Бо я розмовляю з осінню.
Міцнішає голос дощу,
А небо мудрішає просіддю.
Дерева чесніше стають,
Показуючи беззахисність,
І мріють, що хтось полікує
Їх душі з щілями, поламані.
Зпустошене поле й луки.
Хто вигадав, що в них там сумно?
Дощ вірші розказує їм,
Чекають сніг в гості у грудні.
Я вітер впускаю в вікно.
Та бАйдуже, не захворію,
Я краще натягну пальто,
Ніж вітру не виловлю хвилю.
І вставше раніше за сонце
Осінньому дню роблю каву,
Зіркам чашку чаю і ковдру,
Мені з ними завжди цікаво.
Щось книг не читаю...й людей...
Напевно, погано їх слухаю..
Бо в осені безліч ідей.
Вона у долоні їх дмухає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448459
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.09.2013
автор: Юліанка Бойчук