Навіщо слів, чи водоспад, чи зливи,
Коли діла нарізно йдуть від них,
Любові вічний пошук - до огиди,
Хто є невартим почуттів отих.
Кому, сказать люблю, то майже ігри,
Щоб вволодіти тілом лиш на мить,
Щоб впитись брудом, а опісля ночі,
Собі віночок переможця начепить.
І з тим віночком, повні очі фальші
І томний погляд, ще одна моя!
Життя будує свій перон й на старті
Стоїть уже твоя брудна душa.
І зовсім їй не весело там буде
Відповідать за брудність в почуттях
За сотні спроб знайти оту єдину,
А іншим що ж, волосся заплітать?
Отак і мчить розпуста світом,
Ти пошуком кохання прикриваєш гріх,
А як не знайдеться посеред тих єдина!
Самотнім певно зустрічаєш вік!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448470
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2013
автор: Андрій Толіч