Керує осінь в свому володінні
В вінці яскравому з калинових рубінів.
І все завмерло в тихому чеканні
Під гордовитим поглядом очей небесносиніх.
Схилили крони у шанобі всі дерева -
Карати, милувати - лиш у її праві.
І у мундири, ніжна королева
Їх одягла в багряно-золотаві.
Завмерли квіти, трави в реверансі,
Величчю скорені володарки-красуні.
Вона ж із Вітром закружляла в легкім вальсі,
Якого полонили очі сині.
Керує осінь... В гніві - дощем сипить,
Коли ж радіє - розганяє густі хмари
Для сонечка, що ще яскраво світить
І розсипає теплі промені-стожари.
Керує мудро осінь-королева,
Дарунки щедрі роздає усьому світу.
Бо захурделить холодом зима примхлива
Теплом осіннім землю оповиту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448500
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2013
автор: Рижулька