Погас в дощах серпневий зорепад.
Літа безповоротно промайнули.
Траплялося, жили ми невпопад,
чи ж варто сумувати за минулим?
Приспів:
Щедро туман на скроні осіда.
Є ще тепло і спеки вже немає.
Бавиться сонцем осінь золота,
а ностальгія в юність повертає.
Коли була ще мама молода,
то й ми бували інколи слухняні.
До моря горя збігла вже вода,
та не згасила мрії полум’яні.
Приспів.
Калина вже морози вигляда,
намистом пурпуровим наречіє.
А сивий сонях спомини горта,
в задумі зустрічає надвечір’я.
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448512
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА