У пафосі міста шукаю прочитані душі,
Шукаю відлуння старих, не форматних думок.
Ми бігли кудись і забули про вітер розлуки,
Тікали від себе, знайшли ж золотий ореон.
У пошуках щастя забули про гідність і правду,
У вирі кохання віддали себе до кінця.
Куди ж тепер йти? Ставати на ті ж самі граблі?
Куди ж тепер бігти, якщо ти не бачиш життя.
Закони писалися ще у минулих століттях,
А ми вже й забули про давній той лицарський час.
Шукали себе у піщинках палеоліту,
Знайшли ж у сміттєвому баці життя.
Казав хтось, що буде все добре і ми переможем,
Та поки ще навіть не взяли у руки меча.
Фантастика міста відбилась у мене на скроні,
Я йду по дорозі, в якої немає кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448556
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 11.09.2013
автор: Надвідна Лілія