Все ближчими стають церковні бані.
В осінніх шатах – луг, поля, село.
За ними ліс – це щось передостаннє,
якщо останнє літо вже пройшло.
Осінній ліс. Відміряно без міри
всього, що впаде за поріг зими.
Всього лиш ліс. А скільки в слові ліри,
що манить кожен день за ворітьми.
П’янять, мов ладан, пахощі живиці.
А в когось церква – бувший Чорний ліс.
А потім – пні. А там – гриби, суниці.
Щось виросло. Джерельної криниці
нема й не буде, і не буде сліз.
На тому місці виросла посадка
і дуб на місці граба там росте.
Там понад руслом всохлим є альтанка.
Красиво – страх. А все одно – не те.
Тепер повторно випало дивитись,
як поряд вирізають Княжий бір.
Там також можна ще води напитись –
джерельної, мов з кришталевих гір.
Комусь – це гроші на нову альтанку.
А нам – пеньки, полин та молочай.
Тут вечоріє вдень.
Прийдеться зранку
сказати кряжу Княжому, – [i]прощай.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448569
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.09.2013
автор: I.Teрен