Чуєш, у кров увіходить полин...
Страшно... А раптом не вміститься?
Струджене небо міркує про лінь
Мозком дірявого місяця.
Солодом тіш і за нігті тримай
Першу траву неримовану,
В темну легенду потягне трамвай
Ніжнозалізною мовою.
Хочеш повернення? Тільки залиш
Трішки себе в цьому топосі...
Падають барви жіночих облич
На мармурові літописи.
Хлопчик дрімає, в майбутнє забрів --
Гірко вродитись незайманим.
Вже визирають з-під ламаних брів
Сестри, брати і екзамени.
Так підступає оновлений Рим,
Водить зіницями хворими.
Писані рейки не втримають рим...
БОЖЕ, давай поговоримо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44862
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.11.2007
автор: Малігон Анна