Зірвалася зірка у простір - летить одиноко,
Свій шлях залишила у синьому небі на мить,
А скільки ж до неї? Не знаю… Вона так високо…
І лет цей не зможе, повірте, ніхто зупинить .
Якщо кожна зірка горить і з душею згасає,
А ті, що горять - як люди, що ще на плаву…
Дивлюсь я на небо і зірку єдину шукаю,
Бо тільки при зірці на білому світі живу.
Щоб зорі у небі злітали лише коли треба,
Щоб віку добавив Господь молоденькій зорі…
І щоб ми дивилися завжди на зоряне небо,
І душі у нас залишались завжди молоді.
Щасливого лету, зоря! Ти свій слід угорі залишила…
Напевно, щасливо своє прожила тут життя…
Бо швидко погасла, напевно, кудись ти спішила,
Чи може летіла у простір - родити там нове життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448787
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2013
автор: Віталій Назарук