Я вкотре перечитую твої листи,
Твої глибини мого міфу...
Я так не хочу знов кудись плисти,
Душа моя розтрощеним горіхом...
Втоптана в землю добрими людьми,
А я дитя любові і пітьми:
Розділений на Інь і Янь,
На тисячі ілюзій і бажань,
Одвічних запитань і коливань,
Між світлом і пітьмою...
До краю переповнений тобою!
Але твої рядки для мене,наче ліки,
Як дар небес-як одкровення віку!
А ти?Чи згадуєш,хоч інколи мене?
Моє дитя,невинне і ясне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448805
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.09.2013
автор: Той,що воює з вітряками