У Ялті осінь лагідно-прозора,
Від динь і помаранчів золота.
Учора, правда, хвилювалось море,
І перший лист пожовклий пролітав.
А нині - штиль.
Сьогодні море добре!
Воно уже не пам’ятає зла.
Сьогодні легко відплива за обрій
Якийсь великий білий пароплав.
Він так красиво з Ялтою прощався -
Бо кораблі тобі не літаки -
Велично й гордо побажавши щастя -
Два довгих і короткий - три гудки!
На ньому люди теж, напевно, гарні,
У білих капелюхах і манто.
Вони, мабуть, відвідують книгарні,
І кожен має в оперу квиток.
Я їм згори рукою помахаю.
Я завтра звідси від’їжджаю теж.
Я місто це собі запам’ятаю
У сяйві помаранчевих пожеж.
Його спокусам опиратись марно,
У ньому й так, мов у щасливім сні,
Такім уже реально-нереальнім,
Аж сам собі не віришся у нім.
Під Новий рік куплю парео й ласти,
Щоб цілу зиму мріяти про те,
Що є на світі - біле місто щастя.
Увосени - медово золоте!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448906
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2013
автор: Яковенко Тетяна Василівна