Так, я знаю, що скоро помру
Але це надає мені сили
Не спустити життя на нулі,
А завершити все красиво.
Не в бридкій лікарняній палаті
Чи в полоні хмільного туману
А на ганку рідної хати
Затуливши від сонця рану.
В цьому світі я лиш піщинка
Одна з тих, що складають годинник
Моя смерть-чергова зупинка
На шляху до волі країни.
Я не знаю, чи Бог таки є
Буду в пеклі, чи може в раю
Моя віра - це моя земля
І за неї, як треба, помру.
Ти пробач мене, рідна ненько
І татусю, як зможеш, пробач
Зупинилося моє серденько
І пісень я не чую. Лиш плач.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448918
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 13.09.2013
автор: Чернець