Маріє,чиясь небесна заповітна мріє,
Що вартого сказати можу я,
Який в житті своїм живих чудес не бачив?
Що та,яку люблю вже не моя,
і моя доля в Господа і шеляга не значить?
Та хто з земних напевне може знати,
Яке місце займе він у сонмі небесних,
Шукати марно- плакати,кричати,
Чекати,поки поки вкотре не воскресну...
Не повернуся знов до сонця -до життя,
Моє єдинорідне,завжди болюче каяття,
Приходить коли мені нікуди бігти,
Й немає більше сил ламати стіни,
Лишилось просто все перетерпіти,
І попри все, не стати на коліна!
Маріє,чи знаєш ти,як це буває,
Коли болить усе єство?
Коли в душі щось тихо помирає,
Розбите щастя отих двох,
Що вчора цілувались під дощем,
І догорає тліючим вогнем-
Той третій,що був між ними кісткою у горлі
Три людини,безліч болей- дивний вузол долі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448920
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.09.2013
автор: Той,що воює з вітряками