Коли грань тонку не бачиш
Чи ще ввi снi, чи вже ти наяву,
То щось собi ти не пробачиш,
Мучиш душу ти свою живу
Примара то не сон жахливий
То спадщина твого життя,
То голос совiстi зрадливий
Каже, що все було брехня
Не питай нiкого чому, за що
Ти знаэш, та й примара знаэ
Нарештi вже свiтаэ, пронесло
Знову нiч, а примара вже чекаэ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448996
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2013
автор: Дмитро Гусонька