[img]http://www.traumaweb.org/Data/UploadedFiles/SitePages/35-sImg.jpg[/img]
Кажуть, найсмачніша ягода – та, що вкрадена,
Кажуть, найбільша любов – та, що після втрати.
Боже, в мені без нього така Маріанська западина,
Рвати би вії та шкіру, а не те що лікті кусати…
Боже, без нього будинок – суцільна дірка,
Вікна продуло, стеля від розпачу хилиться.
Світ став мені, як одвічна бананова шкірка,
Падаю стільки, що скривлена віри потилиця…
Спокій – далеко не те, що диктує втома,
Скрипка гниє із надірваною струною.
Боже, я знаю, що в тебе між хмар, як вдома,
Тільки дозволь відчувати, що він зі мною…
P.S. Найрідніші не ідуть із серця, як би не махала панянка з косою..
Ти зі мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449071
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.09.2013
автор: Юля Фінковська