Осіннє небо воду льє від ранку
І змило вже вчорашній слід.
Чому ж не здатне у панянки
Тугу ізмити стільки літ?
В мольбах проводить ніч і днину,
А забуття нема й нема,
Бо зрадник-час повзе повільно
Й налити нікому вина.
Візьме сріблясту парасолю
І сум, бо нікуди сховати,
Без поспіху піде вона, поволі
Молитву-голуба у небо відпускати.
вересень 2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449115
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2013
автор: Іра Рося