Підлість, злість вбиває душу
Сама людина, у собі святе все рушить
Вбиває все моральне і стає цинічна
Кружляє, по землі оцій циклічно
В свої пріорітети, вперше ставить гроші
А потім підлість й вигоду собі
А де ж святе, згубилося й хороше?
Чом доброта людська, згоріла у вогні?
Для чого жити? Як нема моралі
Й корупція, живе у нашій владі
Для чого?Якщо сонце вже не світить
У кожному із нас, коли сміються діти
Всі люди грішні, брешуть без зупину
Втрачають друзів і свою родину
У зраді слова тонуть, як у морі
Летять в безодню, як пустоголові...)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449197
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2013
автор: Іринка Свердан