Вже вбралась в червоне намисто калина.
Тумани частіше приходять до нас.
Птахи ось до вирію голосно линуть –
То пізньої осені зоряний час.
Така різнобарвна, така гомінлива,
Мов мрія дівоча у ранні літа.
Зі смутком своїм, наче барви мінливі,
Із серця щороку кудись відліта.
Червоне намисто щораз на світанні
Вертає нас в спогади знову і знов.
Бо сенсом життя є палке лиш кохання
І матері щира та вічна любов.
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449244
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.09.2013
автор: Надія Рубінська