Ступати в темряву наосліп, обережно.
Лиш Душу, світлом сповнену, нести
І вірити їй щиро, і безмежно
На кожнім кроці власної мети.
Прислухатись, без роздумів прийняти,
І з трепетом ловити кожну мить,
Від серця за усе відповідати
(Воно тому, хто щирий, не болить).
Любити все таким, як його бачиш,
І дякувати долі, що ти тут,
Що ти радієш, і що часом плачеш,
І що не маєш ілюзорних пут.
За все добро, і за усі невдачі
Лишитись вдячним до останніх днів.
І серця свого полум'я гаряче
Не змарнувати на потоки слів.
Безстрашно, без надії на безпечність
Відчути, і прожити, і знайти
Той сенс, і ту чарівну безкінечність
Шляху, який ти сам обрав пройти.
16.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449245
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2013
автор: Таня Кириленко