Не має значення, про що я говорю,
Що думаю, і як все називаю.
У серці не поменшало вогню.
І не змінилось те, що відчуваю.
А кожен бачить те, що сам бажає,
І чинить так, як йому буде ліпше.
Ти сам для себе правду вибираєш,
Таку, яка для тебе є зручніша.
І навіть те, що видно на поверхні,
Ми часом відмовляємось впізнати.
Тоді чи варто гратись у відвертість,
І Душу перед кимось відкривати?
Ми слухаємо, але рідко чуєм,
І то все пропускаючи крізь фільтри
Своїх шаблонів, особистих суджень,
І розумієм так, як хочем розуміти.
Розділені. Розгублені. Закриті.
Роз'єднані із власною Душею.
Лише тому, що так простіше жити:
Без серця. Кожен з правдою своєю.
14.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449246
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2013
автор: Таня Кириленко