осіннє небо нависло над містом.
деревам вже важко стає від листя -
пожовклу втому кидають нам в ноги...
тремтять у калюжах небесні боги.
змінився для нас навіть вимір часу -
копійки краплин ховає у кассу
холодний і мокрий, хмурий й бездонний
дощ осені. і ти, хронічно сонний,
щось намагаєшся встигнути... досить
бігти за часом. про це й осінь просить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449418
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.09.2013
автор: М. Вольная